Вічний Майстер краєвиди пише
барвами небесної краси,
і вона у тихих вербах дише,
дишуть нею води і ліси.
Дух любови пшениці колише,
тихо вранці зрошує жита.
Захід сонця в ту країну кличе,
де домівка батьківська свята.
До осель небесної Вітчизни
спалахом єдиного мазка
прокладає шлях ясний і чистий
владна й творча Батькова рука.
Хоч мені про Нього люди в світі
не говорять у лихі часи -
Вічний Майстер пише краєвиди
Словом невимовної краси.
Комментарий автора: Є російськомовна пісня "Пишутся прекрасные пейзажи..." Пропонований україномовний вірш - її відповідник для україномовних християн.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Чудово. До речі оригінал написаний Вірою Кушнір. Я дуже люблю її поезію. Вона й сама людина дуже неординарна. Уже за 80, а зберегла світлий, живий розум і щиру віру в Бога. В минулому році, у Сакраменто проходив її творчий вечір - тож довелося побачити і почути її. Дуже вразило, наскільки відповідально вона ставиться до своїх слів і наскільки боїться, щоб ніяка слава не пристала до неї.
И тоска без конца и без края . - Николай Зимин И мелькают стога да погосты .
И струится дурманящий дым .
И проносятся годы , как версты ...
Те , которых терять не хотим .
И чем дальше , тем хуже и злее .
И чем дальше , тем все холодней .
И чем дальше , дороже , роднее
Нам прошедшее жизни своей .
Крик души : Сорняки на грядке - 3 - Сергей Сгибнев Но почему со мной? - так спрашивают многие. Вот в этом-то многие наши беды. Когда "не со мной", мы не видим пропасти под ногами, не замечаем, куда идем, не сверяем наши реакции на происходящее…. Это же не со мной…. И как часто приходится слышать, - О, со мной этого не произойдет. И мы благодушествуем, мы невнимательны к событиям, мы невнимательны к нашим близким, мы спешим, мы заняты….
